Щороку у вересні учні і вчителі Суховільського ліцею пригадують одну з найтрагічніших сторінок історії – примусове виселення українців Холмщини, Надсяння, Підляшшя, Лемківщини з етнічних територій до СРСР та вшановують пам’ять тих, хто загинув під час проведення каральних акцій, якими часто супроводжувалась переселення. Людей, які споконвіку жили на цих землях, депортували лише тому, що за домовленістю між радянським союзом та Польською республікою кордони було узгоджено без врахування розселення українців, а довільно, внаслідок чого велика частина наших земель опинилась в складі Польщі, а близько пів мільйона українців стали вимушеними емігрантами, втративши все майно. Ми не маємо права забувати цих трагічних подій, тому сьогодні старшокласники під керівництвом вчителів історії провели уроки пам’яті, бесіди, диспути.

Зокрема десятикласники разом з вчителем Марією Глівою провели конференцію “Пам’ять без кордонів: болючі дороги Закерзоння” та на якій аналізували злочинні накази та розпорядження про “обмін населенням” між Польською республікою та УРСР, заслухали спогади вимушених переселенців, поділилися історіями примусового виселення своїх родин.

 Трагічні події минулого і сьогодення вкотре утверджують в думці, що, лише маючи свою незалежну державу, ми можемо бути повноправними господарями на своїй землі.