0
Пам’ятка батькам у спілкуванні зі своїми дітьми: Радійте Вашому синові, доньці. Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з Вами розмовляє, слухайте уважно, не перебиваючи. Встановіть чіткі та визначені вимоги до дитини. Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими. Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?». Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання. Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву Вашої дитини. Частіше хваліть дитину. Заохочуйте ігри з іншими дітьми. Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти. Намагайтеся, щоб дитина разом з Вами щось робила по господарству. Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо). Не втрачайте почуття гумору. Грайте з дитиною в різні ігри. Частіше робіть щось спільно, усієї сім’єю. Частіше спілкуйтеся,читайте книги про виховання дитини. Щоб налагодити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх: Не перебивайте дитину, не кажіть, що Ви все зрозуміли, не відвертайтесь, допоки дитина не закінчила розповідати, не давайте їй причини тривожитись, що Вас мало цікавить те, про що вона говорить. Не ставте забагато запитань. Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова. Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена. Не вигадуйте для дитини багато правил…
Чому дитина ставить так багато запитань? Запитання виникають у дитячій голові майже миттєво. Батьки ледь устигають «переварити» інформацію й щось відповісти невгамовному малюкові, як відразу чують інше, не менш хитромудре запитання. Вік «чомучки» у кожного малюка свій, але всі мами й тата практично однаково реагують на дитячі провокації. Вони розгублені й навіть можуть бути роздратовані. Деякі батьки всерйоз думають, що малюк намагається їх розлютити, ставлячи такі запитання, що заганяють їх у глухий кут. Насправді, непросто дитячою мовою пояснити, чому буває блискавка, чому кров червоного кольору, а в темній кімнаті не видно чорної кішки. Але навіть якщо дитина ставить запитання, але неуважно слухає відповідь, то це не означає, що їй не цікаво. Дитина поступово пізнає навколишній світ, намагаючись узгодити свої уявлення з новими враженнями й знаннями. Цей вік можна назвати «епохою великих відкриттів». І якщо дорослий лінується відповісти на дитяче запитання, відмахується від малюка як від настирливої мухи, існує небезпека втратити дитячу допитливість, що є двигуном розвитку. Чому діти ябедничають? У кожній групі дитячого садка або в кожному класі неодмінно знайдеться така дитина, яка розповідає дорослим про погану поведінку своїх же друзів. На що розраховують такі діти? По-перше, більшість ябед — це діти із заниженою самооцінкою, які будь що прагнуть привернути…