Втрачена земля

    Вандали тисяч українських доль!
 Серпа і молота лакеї осоружні!
 Я вірю: за свою жахливу роль
 останній день до вас явився судним!
 
 А пам’ять, краю мій, не має меж:
 умитий ностальгійною сльозою,
 в серцях переселенців ти живеш

неопалимою у часі купиною!

Мирослав Артимович

     У другу неділю вересня українці вшановують  День пам’яті  жертв примусового виселення з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя у 1944 – 1951 роках.

Злочинну угоду, про так званий “взаємний обмін населенням” – СРСР та уряд Польщі – уклали 77 років тому на початку вересня. З етнічної української території, яка опинилася в складі Польщі після Другої світової війни, українців депортували на територію тодішньої УРСР. Натомість поляків , що проживали в Україні, пересилили до Польщі

    Продовженням депортації українців стала “акція Вісла”, проведена польським комуністичним режимом у 1947 році. Виселення відбувалося із великою брутальністю, супроводжувалося численними вбивствами. Тих українців, що відмовились виїжджати до Радянського Союзу, польська влада депортувала на північ і захід Польщі. За інформацією Українського інституту національної пам’яті, Закерзоння змусили покинути близько 700 тисяч українців.

   У Суховільському ліцеї 16 вересня 2021 року відбулася учнівська конференція  на тему «Втрачена  земля» До проведеного заходу були залучені учні 11 класу.

Учні дізналися про причини, привід, перебіг та наслідки проведених поляками комуністичним режимом СРСР  депортацій, ознайомилися із спогадами Юлії Саноцької «Остання спільна молитва» та Павла Лопати «Лемківська Голгофа»

    Загалом учасники заходу прийшли до висновку, що депортації, проведені комуністичними режимами Польщі та СРСР, є злочином проти окремого народу, у цьому випадку – народу українського. Їх депортували з рідної землі тільки тому, що вони були українцями.