Суховільський ліцей

Хочемо миру – нехай буде мир,           Пісня лунає і сміх. Хай сонечко з неба освітить наш дім,      Хай усмішки сяють у всіх! Кожного року у всіх куточках Землі 21 вересня відзначають Міжнародний день миру. Мир у рідній Україні – це найзаповітніше бажання усіх українців.  До відзначення Міжнародного дня миру долучилися учні 4 – Б класу ( класний керівник Цвик О.Т.)

Сьогодні кращі українські  сини боронять нашу землю, відстоюють мирне життя для нашого народу. Тому зараз, як ніколи, для кожного з нас мир – найбільша і найважливіша цінність, яка є запорукою щасливого життя кожної української родини.Учні 3-Б класу Суховільського ліцею (кл. керівник Барна О.М.) дізналися про білого голуба, який вважається символом миру, про Дзвін миру, що встановлений у Нью-Йорку,  а також виготовили на уроці паперових голубів, на яких написали свої щирі побажання. 

Сьогодні кожне серце тріпоче в такт зі своєю Батьківщиною. Ми, як ніхто, знаємо ціну свободи, котру виборюють наші відважні воїни. І кожне серденько, від малого до великого, бажає якнайшвидше Миру та Перемоги. 2 – Б клас разом з класним керівником Доскуч С.М робили все, щоб Голуб Миру завітав у кожну домівку!

Чудового осіннього дня,16 вересня, учні 5 класу та їхні батьки (кл.керівник Клапінська О.П.) побували у Карпатах. Гарні краєвиди, водоспад, а також наскельна фортеця ТУСТАНЬ, яка без перебільшення немає аналогів у Європі, надовго залишиться у пам‘яті наших п‘ятикласників.

Щороку на державному рівні Україна вшановує роковини депортації українців із західних земель на схід.  Верховна Рада України встановила другу неділю вересня Днем пам’яті примусового виселення автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини в 1944–1951 роках. У той період позбавили домівок близько  700 тисяч українців.       Угоду про «взаємний обмін населенням», насправді «вигнання» українського населення з території Польщі (і навпаки — польських громадян з території УРСР) підписали 9 вересня 1944 року в Любліні представники радянського уряду і новоствореної Польської Народної Республіки. Попри заяви, що буцімто переїзд здійснюватиметься добровільно, більше ніж півмільйона етнічних українців Закерзоння в 1944–1946 роках примусово виселили і відправили до 17 областей радянської України, а під час акції «Вісла» – 150 тисяч, у 1948-1951 роках ще понад 41 тисячу. Люди залишились без рідної домівки, землі, майна. Переселення проводили в чотири етапи, остання хвиля депортації відбулася 1951 року.    У Суховільському ліцеї проведено урок Пам’яті  «Вирвані з землі: трагедія депортації українців із Закерзоння у 1944-1951роках». Учні 10-х класі мали змогу послухати спогади про депортацію   із Закерзоння жителя с. Суховоля  Пласконя Йосипа Семеновича, який розповів про біль втрати рідної домівки, про важкі повоєнні роки у чужому краї.  На урок завітав сільський голова Зимноводівської ТГ  Гутник В.С., який закликав дітей стати…