Суховільський ліцей

Ось як виростити дітей ввічливими: припиніть робити ці 5 речей! Ви ніколи не замислювалися, звідки беруться дорослі хами? Напевно, такими їх виховали батьки. Але гарним манерам можна навчити, якщо бути послідовними і терплячими. Зазвичай батьки вчать дітей ввічливості і поваги до інших. Здавалося б, це само собою зрозуміло — але деякі методи виховання можуть дати протилежний результат. Ось що треба робити, якщо ви не хочете виховати дітей грубіянами: Перестаньте їх боятися. Якщо дитина вередує, а ви панікуєте, щоб виконати будь-яке її бажання, це формує у неї невірні уявлення. Вона звикає до істерик і сліз як до способу домогтися свого. Звичайно, іноді побалувати дитину приємно, але не перестарайтеся. Задумайтеся, чи не надаєте ви своїм дітям незаслужені привілеї. Це часто відбувається, коли батьки задовольняють будь-яку забаганку, щоб заслужити визнання і любов, або прагнуть дати дітям те, чого не мали в дитинстві. Навчіть їх різниці між «я хочу» і «потрібно». Перестаньте їх виправдовувати. Не варто применшувати роль поганої поведінки. Не треба виправдовувати істерики фразами типу «всі діти такі» — це лише зміцнить у дитини думку, що вона все робить правильно. Чим довше ви терпите, тим складніше буде припинити шукати виправдання поганої поведінки. Встановіть дисципліну, засновану на любові: приділяйте увагу правилам, манерам і справам, але не забувайте і про потреби дітей. Пам’ятайте: ваша задача —…

Пам’ятка батькам у спілкуванні зі своїми дітьми: Радійте Вашому синові, доньці. Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з Вами розмовляє, слухайте уважно, не перебиваючи. Встановіть чіткі та визначені вимоги до дитини. Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терплячими. Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?». Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання. Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву Вашої дитини. Частіше хваліть дитину. Заохочуйте ігри з іншими дітьми. Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти. Намагайтеся, щоб дитина разом з Вами щось робила по господарству. Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо). Не втрачайте почуття гумору. Грайте з дитиною в різні ігри. Частіше робіть щось спільно, усієї сім’єю. Частіше спілкуйтеся,читайте книги про виховання дитини. Щоб налагодити  довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх: Не перебивайте дитину, не кажіть, що Ви все зрозуміли, не відвертайтесь, допоки дитина не закінчила розповідати, не давайте їй причини тривожитись, що Вас мало цікавить те, про що вона говорить. Не ставте забагато запитань. Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова. Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена. Не вигадуйте для дитини багато правил…

Чому дитина ставить так багато запитань? Запитання виникають у дитячій голові майже миттєво. Батьки ледь устигають «переварити» інформацію й щось відповісти невгамовному малюкові, як відразу чують інше, не менш хитромудре запитання. Вік «чомучки» у кожного малюка свій, але всі мами й тата практично однаково реагують на дитячі провокації. Вони розгублені й навіть можуть бути роздратовані. Деякі батьки всерйоз думають, що малюк намагається їх розлютити, ставлячи такі запитання, що заганяють їх у глухий кут. Насправді, непросто дитячою мовою пояснити, чому буває блискавка, чому кров червоного кольору, а в темній кімнаті не видно чорної кішки. Але навіть якщо дитина ставить запитання, але неуважно слухає відповідь, то це не означає, що їй не цікаво. Дитина поступово пізнає навколишній світ, намагаючись узгодити свої уявлення з новими враженнями й знаннями. Цей вік можна назвати «епохою великих відкриттів». І якщо дорослий лінується відповісти на дитяче запитання, відмахується від малюка як від настирливої мухи, існує небезпека втратити дитячу допитливість, що є двигуном розвитку. Чому діти ябедничають? У кожній групі дитячого садка або в кожному класі неодмінно знайдеться така дитина, яка розповідає дорослим про погану поведінку своїх же друзів. На що розраховують такі діти? По-перше, більшість ябед — це діти із заниженою самооцінкою, які будь що прагнуть привернути…

10 тез Любомира Гузара про дітей, батьків і дисципліну. Батьки мусять ставитися до своєї дитини як до людини, тобто дати їй відчути, що вона людина.Завдання, безумовно, дуже складне, але, знехтувавши ним, можна поставити дитину на фальшивий шлях. Необхідний елемент – це виховувати дитину в атмосфері тепла і мудрої любові.Діти, які цього не одержали, – це ті, що в той чи той спосіб тікають з дому і блукають вулицями наших міст. Нещаслива та дитина, між батьком і матір’ю якої є постійна незгода та непорозуміння,а ще гірше, коли батьки знущаються з дитини – як у фізичному, так і в моральному плані. Батьки, закохані в гроші, можуть навіть свідомо передати дітям свій матеріалістичний світогляд. Передавання позитивних чи негативних вартостей відбувається природним шляхом:що батьки думають, про що говорять, як поводяться – формує їхню дитину. Безумовно, дитина має відчути, що її люблять,але батьківська любов повинна бути, наважуюся сказати, мудрою. Розпещена дитина раніше чи пізніше почуватиметься нещасною,тому що не завжди зможе отримувати все так легко, як їй це вдавалося в дитинстві. Батько й мати, створюючи атмосферу любові, повинні дати відчути дитині її гідність і гідність інших людей– старших і таких самих, як вона, дітей. Дисципліні повинні підпорядковуватися всі члени сім’ї,передусім батьки: на все є свій час…

          Дорослим ці правила здаються очевидними і зрозумілими, тому ми часто вважаємо, що вони так само зрозумілі і дітям. Але в більшості випадків діти не знають, як себе поводити в небезпечних ситуаціях!          Ознайомте дітей з порадами, які описані нижче, і поясніть кожну з них доступною мовою для вашої дитини (зважаючи на вік, особливості характеру та поведінки).          Раджу постійно проговорювати їх з дитиною, а також розробити сімейний план дій під час небезпечних ситуацій і практикувати його в ігровій формі.          Це необхідно для того, щоб діти в небезпечній ситуації могли скористатися порадами автоматично і врятуватися від викрадення та інших загроз і небезпек.          Практикуйте, доповнюйте та нагадуйте дитині ці поради, але в жодному разі не залякуйте їх!